Історія села Арданово
Село Арданово розташоване на річці Мухів Ярок. Перші згадки про нього 1364 рік. Арданово, село під Богославом”. Арданово - одне із найдавніших на Іршавщині слов`янських поселень наших далеких предків.
Наше село розташоване під грядою невисоких гір, які утворюють довгий звивистий хребет, що носить дивне найменування - Гат. Цей хребет неправильною підковою облягає прадавнє село Арданово з його хатами, вулицями, садами та городами, не даючи північним вітрам негативно впливати на помірно-теплий мікроклімат, котрий тут створила дбайлива матінка-природа. А клімат цей особливий, бо недарма ж тут майже на два тижні раніше, ніж, скажімо, в сусідньому селі Дунковиця, дозрівають ранні черешні та абрикоси, саме тут – під легендарною горою Богослав, котра гордо височіє над самісіньким центром села, наливаються сонячним теплом і пахучим нектаром найсолдші в цілому світі сливи, які й забезпечують Арданову непохитну славу столиці сливовиці.
Якщо їхати з Мукачева в напрямку Хуста по звивистій трасі Ужгород-Рахів, то за привабливими краєвидами Залужзько-Завидівського перевалу і села Доробратово, яке ніби ховається за кількома невисокими гірками, із приозерних околиць сіл Горбок та Дунковиця, зліва - під грядою дещо вищих гір хребта Гат уздовж по маршруту аж до села Мідяниця, перед зором кожного подорожуючого постає багатогранна панорама унікального закарпатського села, котре з ранньої весни до пізньої осені потопає в густій зелені садів, замріяно ширяє в сонячному промінні під різнобарвною шапкою дивних приваб карпатських лісів, а взимку - милує зір неповторними краєвидами
Це і є наше рідне, надзвичайно мальовниче село Арданово – стародавнє слов`янське поселення в західній частині Іршавського району, яке стало колискою для багатьох відомих у краї людей, котрими нині гордиться все Закарпаття і не тільки.
Відомо, що історія цього прадавнього села зіткана з багатьох цікавих легенд і оповідок. Ось одна з них...
Богослав... В роки нашого дитинства найстаріші люди Арданова переповідали, що чули від своїх дідусів і бабусь, ніби та гора над селом колись в давнину називалася інакше. Теперішню назву наші пращури їй дали після переможної битви місцевого славянського князя Ардана із татаро-монголами – песиголовцями.
За легендою, було це так...
Кочуючим польчищам татаро-монголів, після завоювання майже всієї великої держави Київська Русь, довго не вдавалося перейти високі гори Карпати, які постали на їхньому шляху. Але, як гласить легенда, серед братів-русинів, що проживали по той бік Бескидів, знайшлися зрадники, які показали ординцям перехід на наш бік. Багатотисячні загони песиголовців вдерлися в мальовничі долини річок Латориці, Тиси, Ужа та Боржави, спустошуючи все на своєму шляху аж до долини наймогутнішої в Європі річки - Дунаю.
Основна орда песиголовців обійшла неприступні на той час Мукачівський, Хустський та Боржавський замки і злі азіати посунули далі на територію теперішньої Угорщини, Словаччини та Румунії. Тільки один досить великий загін завойовників зупинився в урочищі Росвигово - під самим Мукачівським замком, сподіваючись на його взяття облогою.
Місцевий князь Ардан з дружиною війська - до неї тоді входили і мешканці нашого села, котрі королем Угорщини були зільнені від панщини, бо вони служили охоронцями фортеці над Латорицею від різних ворогів - одразу ж поспішив на допомогу оборонцям Мукачівського замку. Знаючи про панічний страх песиголовців перед дрімучими Карпатськими лісами, хитрий князь, ніби відступаючи, заманив ординців в ліси під самісінькою горою Гат - в урочище Костиці - і вступив з ними в жорстоку битву.
Битва була довготривалою і кровопролитною з обох боків, але княжа дружина за рахунок надзвичайної хоробрості арданівських воїнів (гласить легенда ) все ж здобула жадану перемогу. Переслідуючи ворогів княже військо вийшо аж на ту гору, яка й нині гордо височіє над селом Арданово. Радіючи з того, що страшних песиголовців таки вдалося розгромити, князь на самій вершині зупинив своє переможне військо. Він зліз з коня, поцілував шаблю, вклав її в піхви і, впавши навколішки обличчям до сонця, що саме на той час опинилося в зеніті над Шаланицькою горою, радісно вигукнув:
- Богу Слава! Ми – перемогли! Богу Слава!
- Богу Слава! Богу Слава! Богу Слава! – тричі повторили за князем воїни-переможці, від чого могутнє ехо тисячоголосо покотилося над горами.
З того часу ту гору, що й нині гордо височіє над селом Арданово, так і називають – БОГОСЛАВ.
Згодом князь Ардан зі своїми підданими побудував на тій горі досить велике і міцне військове укріплення – городище, яке багато років слугувало нашим предкам захистом від ворогів. Мабуть, песиголовцям пізніше таки вдалося його зруйнувати, бо вже багато років в лісі над селом знаходяться залишені рештки зруйнованого Арданівського замку-городища, про яке наші земляки тепер кажуть досить коротко – Мур.
